Тема 1. СУТНІСТЬ ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ СИСТЕМИ

1.1. Зміст грошової системи

Грошова система – це форма організації грошового обігу, яка регулюється державними органами. Відомі різні типи грошових систем. За часів металевого грошового обігу відрізняли такі два типи грошових систем:

- біметалізм – грошова система, за якою держава законодавчо закріплює роль всезагального еквівалента за двома металами – золото та срібло. Дана система могла реалізовуватись, як система паралельної валюти, коли співвідношення між золотими та срібними монетами визначається стихійно на ринку; система подвійної валюти, коли це співвідношення між золотими та срібними монетами встановлювалось державою; система “кульгаючої” валюти, за якої золоті та срібні монети використовуються як законний платіжний засіб, але на рівних засадах, тому що карбування срібних монет закрито на відміну від вільного карбування золотих монет;

- монометалізм – грошова система, за якою один грошовий метал є всезагальним еквівалентом і водночас в обігу перебувають інші знаки вартості (банкноти, скарбничі білети, розмінна монета), розмінні на золото. Монометалізм реалізовувався як золотомонетний стандарт (золото має усі функцій грошей, а в обігу перебувають золота монета і знаки золота, золоті монети з фіксованим вмістом золота вільно карбуються й обмінюються на знаки золота), золотозливковий стандарт (передбачає, що банкноти обмінюються на золоті злитки, але при наявності певної суми грошей), золотодевізний стандарт (банк­ноти обмінювались на девізи, тобто на іноземну валюту, що розмі­нювалась на золото, дана система закріпила валютну залежність одних країн від інших, яка у майбутньому стала підґрунтям для запровад­ження системи міжнародних валютних угод і системи валютного регулювання).

Починаючи з 30-х років ХХ ст., стали функціонувати грошові системи, побудовані на обігу нерозмінних кредитних грошей. Існує два різновиди грошових систем, заснованих на обігу кредитних грошей, які притаманні адміністративно-розподільчій системі еконо­міки та країнам з ринковою економікою. Обом грошовим системам притаманні наступні властивості:

-  вихід золота з внутрішнього і зовнішнього обігу та осі­дання його в золотих резервах банків, золото почало виконувати функцію скарбів;

-  випуск готівкових та безготівкових знаків на основі кредит­них операцій банків;

-  розвиток безготівкового грошового обігу та скорочення готівкового обігу (у світовій практиці – це співвідношення готівкових та безготівкових коштів – 1:3);

-  створення й розвиток механізмів грошово-кредитного ре­гулювання грошового обігу з боку держави.

Грошова система при адміністративно-розподільчій економіці має наступні риси: зосередження грошового обігу у єдиному держав­ному банку; законодавчий розподіл грошового обігу на безготівковий та готівковий обіг; обов’язкове зберігання коштів підприємств на рахунках у державному банку; встановлення ліміту залишку готівки у касі підприємства, нормування державних витрат підприємств з отриманої ними виручки готівкою; пряме директивне планування грошового обігу та його складових; централізоване директивне управ­ління грошовою системою; відносна самостійність безготівкового та готівкового обігів; здійснення випуску грошей в господарський обіг відповідно до виконання державного плану економічного розвитку; застосування товарного і золотого забезпечення грошових знаків за пріоритетом товарного; законодавче запровадження масштабу цін і валютного курсу національної грошової одиниці у відповідності до чинного законодавства; державний банк виступає монополістом залучення заощаджень населення.

Грошова система при ринковій економіці характеризується наступними особливостями: децентралізацією грошового обігу між різними банками; розподіленням випуску готівкових та безготівкових грошей між різними ланками банківської системи (випуск готівкових грошей здійснюється НБУ, а випуск безготівкових – комерційними банками різних форм власності); відсутністю законодавчого розмежу­вання між безготівковим та готівковим обігом, створенням та розвит­ком механізму державного грошово-кредитного регулювання; центра­лізованим управлінням грошовою системою за допомогою апарату НБУ; індикативним плануванням грошового обігу; тісним зв’язком безготівкового та готівкового грошового обігу за пріоритетом безготівкового; активним контролем за коштами з боку податкових органів; наданням НБУ відносної самостійності щодо рішень уряду; забезпеченням грошових знаків активами банківської системи (золото, дорогоцінні метали, товарні та матеріальні цінності, цінні папери); випуском грошових знаків у господарський обіг відповідно до держав­них концепцій грошово-кредитної політики; системою ринкового запровадження валютного курсу з використанням “кошика” валют.

 

1.2. Кредитна система та її складові

Кредитна система – це сукупність кредитних відносин та інститутів, які організовують ці відносини. Кредитна система складається з банків (емісійні, комерційні, інвестиційні, іпотечні, ощадні тощо) та небанківських організацій (лізингові, факторингові, інвестиційні, страхові, фінансові компанії, пенсійні фонди, взаємні фонди, ломбарди). Серед найважливіших процесів, що відбуваються у кредитній системі, є концентрація та централізація банківського капіталу, яка необхідна в зв’язку з тим, що невеликі банки неспроможні надати необхідні кредити суб’єктам господарювання; наявність певної конкуренції між кредитними установами; інтеграція діяльності банків, зумовлена потребою обслуговування міжнародних розрахунків; упровадження у банківських установах електронних розрахунків в межах країни та за її межами; кореспондентські відносини, які передбачають налагодження договірних відносин між банками з метою взаємовигідного виконання операцій.

Ядром кредитної системи є центральний банк країни. Цент­ральний банк – це орган державного регулювання економіки, якому надано право монопольного випуску банкнот, регулювання грошового обігу, кредиту та валютного курсу, зберігання золотовалютних резервів. В Україні – це Національний Банк України, він головний орган уряду з аналізу фінансового стану, вироблення та реалізації грошово-кредитної політики держави.

 

1.3. Національний банк України –

складова грошово-кредитної системи

НБУ – це державний банк країни, який разом із своїми філіями представляє перший (вищий) рівень банківської системи та виконує функції резервної системи (випускає та вилучає готівкові гроші з обігу). НБУ створений у березні 1991 року згідно Закону від 7.12.2000 р. №2121-ІІІ “Про банки та банківську діяльність”. НБУ (НБУ) звітує про свою діяльність Верховній Раді України.

Виділяють наступні основні функції НБУ: емісія грошей та організація їх обігу; виступає кредитором останньої надії для комерційних банків; організовує розрахунки між банками, обслуговує державний борг України, проводить операції на ринку державних цінних паперів та валютному ринку, видає ліцензії на здійснення банківських операцій та операцій з іноземною валютою, здійснює контроль за діяльністю комерційних банків. Відповідно до резервної функції банк визначає порядок ведення касових операцій в національ­ній економіці, організовує виготовлення банкнот і металевих грошей, встановлює правила перевезення, зберігання та інкасації готівкових грошей, забезпечує створення резервних фондів банкнот та металевих грошей, визначає прикмети та порядок плати грошових знаків, облік пошкоджених банкнот і монет та їх знищення.

З метою регулювання діяльності комерційних банків НБУ визначає для них такі економічні нормативи: мінімальний розмір статутного фонду, граничне співвідношення між розміром власних коштів банку та сумою його активів, показники ліквідності балансу (визначаються у вигляді нормативного співвідно­шення між активами та зобов’язаннями банку з урахуванням терміну їх погашення, а також можливості реалізації активів), розмір обов’язкових резервів (які розміщуються у НБУ), максимальний розмір ризику на одного пози­чальника (визначається у процентному відношенні до загальної суми власних коштів банку, у розрахунок ризику включається вся сума вкладень та кредитів даному позичальнику – виданні за його доручен­ням гарантії), максимальний розмір валютного, процентного та курсового ризиків (являють собою максимальну суму незбалансова­ності різних видів активів і пасивів за їх валютною і процентною ставкою).

НБУ здійснює контроль за дотриманням комерційними банками банківського законодавства. У разі систематичного недотри­мання цього законодавства НБУ може ставити питання перед заснов­никами комерційного банку про здійснення заходів із фінансового оздоровлення банку, застосовувати санкції у вигляді стягнення грошового штрафу у розмірі незаконно отриманого доходу, підвищити норми обов’язкових резервів, призначити тимчасову адміністрацію управління банком, відкликає ліцензію на здійснення банківських операцій. НБУ створює і організовує діяльність державної скарбниці, забезпечує зберігання резервних фондів грошових знаків, дорогоцін­них металів; представляє інтереси України у відносинах з централь­ними банками інших країн, у міжнародних банках та інших фінансово-кредитних організаціях, де Міжнародне співтовариство передбачене на рівні центральних банків.

 

 

НБУ проводить єдину державну гро­шово-кредитну політику у сфері грошового обігу, кредиту, валютного регулювання, створенні та зміцненні національної грошової системи, несе повну відповідальність за її сталість, встановлює курс грошової одиниці відносно валют інших країн. Діяльність НБУ залежить від економічного стану у державі, а з іншого боку, його діяльність є одним із визначальних чинників розвитку грошово-кредитної системи та економіки.

 

Питання для самостійної роботи

1. Сутність грошей.

2. Залежність та співвідношення попиту і пропозиції грошей.

3. Теорія Дж. М. Кейнса.

4. Монетарна теорія.

5. Сучасний синтез теорії грошей.

 

Теми рефератів

1. Історія виникнення грошей.

2. Грошова система США.

3. Особливості формування грошово-кредитної системи країн Західної Європи.

4. Особливості грошово-кредитних систем постсоціалістич­них країн.

5. Роль центральних банків при регулюванні грошово-кре­дитної системи у розвинутих країнах.

6. Роль центральних банків при регулюванні грошово-кре­дитної системи у країнах, що розвиваються.

 

Література: [17, 18, 25, 47].